суббота, 2 февраля 2013 г.

житинський борис убоз

жив з полякамиТрясутьПАПИРАМИ Н А ЗЕМЛИ СВОИ по року1939пМороз любитьУкраину як Чехи свою а поляки своюДивлюсь треба Тягнибока

Олена МОРОЗ. Фото Миколи ДАВИДЮКА.             

ПОЛЯКИ ДИВУЮТЬСЯ НАШИМ ЗАКОНАМ Як запевняють Вжесневск, вони двч виготовляли проектн документи. Пзнше, правда, сльська рада змнила сво ршення  вдмовилася погоджувати документи, пославшись на те, що у них вказан земл, як належать сусдов. Тобто Самсядику. Хоча Петро Самсядик не ма права власност на цю землю, однак, мовляв, вона у його постйному користуванн. Але чому у його? Користувачами ц длянки були батьки чоловка. Тож Петро навть не оформив сво спадщини, бо у нього  рдна сестра, яка теж могла б претендувати на землю?Впродовж тривалого часу нхто з спадкомцв не звертався з вдповдними заявами про оформлення господарства у спадок, а тому нараз не можна стверджувати, що хтось з них  одноосбним господарем згаданого обйстя. Не може цього сказати  Петро Самсядик, хоч  зарестрований за цю адресою. Тим паче, що термни на оформлення  спадщини давно збгли. Тепер лише судова нстанця може виршити питання про право власност на майно  землю  Самсядикв. Суд може виршити. Водночас вд мен Петра, який не може навть пдписатися пд документами  ма серйозн проблеми з психкою та паралзовану праву руку, хто оформить спадщину? Правда поки що на нвалда, а пзнше? Не цкавила б ця земля у Вйниц нкого, коли б не знала сльська влада про бажання Вжесневских отримати цей надл у користування? Тому згодом новоспечений власник або доврена особа Самсядика зможуть дуже вигдно продати т сотки.ЂЂЂ А може Самсядик захоче повернутися до свого дому? ЂЂЂ  сумнваться начальник Локачинського управлння соцального забезпечення Оксана Турелик. ЂЂЂ  Вн же ма на це право?Зрозумло що ма. Але куди вн буде повертатися? У напврозвалену батьквську хату, де нема умов для проживання...У тснй кмнатц Локачинського терцентру, де нин мешка Петро разом з своми колегами по нещастю, звсно, йому набагато краще. Принаймн,  як розповда хворий чоловк, а точнше поясню жестами, вн не збираться повертатися у батьквську домвку  приватизувати обйстя, бо воно йому геть не потрбне. Тим паче, що у чоловка нема спадкомцв, а значить нема потреби. Але, як тлумачить Петро, до нього прижджали яксь люди  навть возили його у Вйницю. Щоб пдписати папери... Використовуючи можливсть безоплатно при]ватизац земельного надлу оформляють державний акт? А пзнше ще й зможуть розпоряджатися землею на власний розсуд? Вигдно продати кому схочуть? Найперше польськй родин, чия хата стоть на тих сотках...

ПРОПИВ КОНЯ, ПРОПИВ В¶З, А САМ... Беззахисний одинокий нвалд  сам не цурався хмльних компанй. Пропивши отриман кошти, вн кутався у ганчр'я  узимку, бувало, рятувався за допомогою целофанових мшкв вд холоду.ЂЂЂ Старенька хатина руйнувалася, але мсцева влада на це не зважала. Лише псля звернення, нарешт, допомогла одинокому чоловков  видала йому аж цлий рулон паперового руберойду, яким частково залатали дрявий дах на будинку, ЂЂЂ розповда ¶вона.Дах частково залатали, проте старенька будвля продовжувала розсуватися дал. У хатин, де не було няких зручностей, виживав  Петро Самсядик. ЂЂЂ Я йому носила жу, а пзнше почала штурмувати рзн нстанц, щоб вони прилаштували чоловка у притулок для одиноких людей, ЂЂЂ продовжу ¶вона.Доки Петро скнв у свой розвалюс, жнка, як розповда, доглядала за частиною земл, якою ранше користувалися батьки Самсядика  яка стояла пусткою навпроти його дому.ЂЂЂ ¶нший сусд обробляв половину надлу, а ми на клькох метрах облаштували доржку до свого дому, ЂЂЂ каже жнка. ЂЂЂ ¶ при добудов свого обйстя на клька сантиметрв вийшли за меж.Вийшли за меж  використовували землю, бо вона була не потрбною нкому. Принаймн рокв з двадцять, бо, як розповдають сусди, Самсядики на нй не садили нчого. Та й старенький хлвчик, який стояв на подвр', давно вже розсунувся. Словом, з колишнього господарства залишилися тльки благенька хатина та густ зарост довкола. ЂЂЂ Ми повикорчовували стар дерева, розчистили територю, а потм звернулися до сльсько влади з проханням взяти в оренду клька метрв, як нин використовумо як доржку до свого господарства, ЂЂЂ каже ¶вона Вжесневск. ЂЂЂ Дозвл на розробку проекту вдведення сльськ обранц, до реч, нам надали.Надали навть двч.

З ДИТИНСТВА БУВ ЧУДЕРНАЦЬКИМ Поруч з придбаним обйстям у той час проживав нвалд Петро Самсядик. Голосно сказано ЂЂЂ проживав. Скорше снував, бо у його батьквськй благенькй хатин не було жодних умов для людського виживання.Так склалося, що Петров батьки померли ще у всмдесят. Немолодий чоловк, який повернувся у рдну домвку з Блорус, де став нвалдом, залишився зовсм безпорадним.ЂЂЂ Петро з дитинства був особливим. Тож, розумючи, що син вдста у розвитку, батько його постйно таскав за собою, ЂЂЂ згаду сусдка Олена Паламарчук.За словами мсцевих селян, вони добре пам'ятають цю родину, з яко нин залишилися живими тльки Петро та його рдна сестра Нна, котра мешка у Днпропетровську. Ще один брат Петра  Нни, Василь, ранше жив у Луцьку, але теж самотньо. Працював на якомусь пдпримств, де отримав однокмнатну квартиру. Петра псля повернення з Блорус вн забрав до обласного центру, однак ненадовго. Потм знову привз свого брата у рдне село. Але сам незабаром помер. ЂЂЂ Петро повернувся калкою з Блорус, де мав дружину, ЂЂЂ продовжу розповдати пан Олена. ЂЂЂ Та щойно вона вмерла, то  сестри вдправили Самсядика на батьквщину.Вдправили ще й тому, що Петро отримав серйозну травму на виробництв, впавши з чимало висоти. До реч ЂЂЂ головою донизу,  потребував особливого догляду та допомоги. Вн, звичайно, вижив, але його здоров'я похитнулося ще бльше.ЂЂЂ Доки Петро жив у Василя, то якось давав соб раду, ЂЂЂ каже сусдка Тамара Шурхевич. ЂЂЂ А до кого йому було ще прихилитися?Скалчений чоловк залишився самтником  перебрався у батьквську хатину. Так  жив вн, якщо можна назвати це життям, у холод  голод, доки поруч з його садибою не з'явилася польська родина Вжесневских.ЂЂЂ У Петра постйно збиралися мсцев любител оковито, ЂЂЂ розповда ¶вона. ЂЂЂ Вони знали, що чоловк отриму чималу пенсю, тому видурювали у нього гривн на пйло.

У полякв бзнесов нтереси, а у влади ЂЂЂ чи? У сел Вйниця Локачинського району йде вйна за землю. Сваряться мж собою за клька метрв сльськ голова Мирослав Базар, депутати та ноземн нвестори, подружжя Вжесневских, як майже см рокв тому придбали невеличку хатинку. Будиночок   надл у цй мсцин, де почали вирощувати декоративн деревця. Спершу вйницька влада ставилася якщо не добре, то бльш-менш терпимо до польських переселенцв. Проте згодом виршила показати м, на чому кобила хвст носить. А починалося все, повторюся, довол мирно. У село прихало польське подружжя з Варшави, яке купило двадцять п'ять соток земл в одн сльсько жительки. На мсц старенького хлвчика закордонн нвестори звели невеличку хатинку, а на решт територ розбили скромну плантацю з декоративними деревцями.

Вче-нформ. ¶нформацйний портал.

В¶ЙНА ЗА ЗЕМЛЮ ¶НВАЛ¶ДА Вче-нформ

Комментариев нет:

Отправить комментарий